«Діти і війна: сучасний вимір»

Під такою назвою 10 червня 2022 року проведено Всеукраїнську краєзнавчу конференцію учнівської молоді. Серед учасників – Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді. Загалом для участі в заході надійшло 70 робіт із 17 областей України. Для захисту було відібрано 27 найкращих досліджень.

Серед завдань, визначених організаторами конференції, – відтворення засобами краєзнавчо-дослідницької роботи хроніки подій війни через сприйняття юних громадян, фіксація їхніх неупереджених свідчень для збереження історичної правди.

Саме у такому контексті представила роботу «Війна в долях дітей» вихованка гуртка «Історичне краєзнавство» Носова Таісія (керівник Мазур В.Б.). На основі спогадів дітей дослідниця показала страждання та переживання під час війни, перерахувала дії нацистського російського режиму, який у своїй ненависті до незалежної України не зупинився навіть перед убивством дітей.

Більшість її інтерв’юерів – діти шкільного віку. Це доньки загиблого Героя Віталія Постолакі – добровольця Збройних сил України, командира розвідувального підрозділу 128-ї Закарпатської гірсько-піхотної (зараз гірсько-штурмової) бригади. Це  одинадцятирічний хлопчик Гнат із м. Ірпінь, котрий під час евакуації поводився, як справжній чоловік і турботливий братик. У школі, де навчається Таісія, живуть діти-переселенці з областей, у яких іде війна. Важкою та небезпечною була дорога до Ужгорода сім’ї хлопчика Микити із м. Щастя. Ця родина пережила обстріли та бомбардування в Харкові, значний час переховувалася в підвалі. А рідне місто Микити тепер окуповане російськими загарбниками. Глибокими почуттями до батька сповнені спогади Станіслава, який уже вдруге переживає через участь тата у війні. Хлопчик розповів про особисті хвилювання, думки про тата. Показав своє ставлення до рідної людини, яка щодня ризикує життям заради перемоги над російськими загарбниками.

Таісія зауважила:  „Дуже важко розмовляти з дітьми (вони не набагато старші за мене)  на такі болючі теми як війна, але вони оцінюють пережиті події відповідно до свого світосприйняття, що є дуже цінним. Попри різний вік кожен з нас усвідомлює події, що відбуваються, і знає: ми обов’язково переможемо і повернемо вкрадене війною дитинство”.