Гортаємо сторінки Шостого обласного фестивалю-конкурсу „Воскресни, писанко!”: сторінка четверта

Гортаємо сторінки Шостого обласного фестивалю-конкурсу „Воскресни, писанко!”: сторінка четверта

Щодня ми публікуємо матеріали Шостого обласного фестивалю-конкурсу „Воскресни, писанко!” і щоразу переконуємося в тому, наскільки креативними, талановитими, щирими у своїх емоціях і діях є наші учні, їхні педагоги, наскільки відповідальними, зацікавленими та ініціативними можуть бути батьки.

Водночас ці тимчасові обмежувальні заходи і ситуація з коронавірусом, що склалася нині, стали ще однією можливістю до кращого усвідомлення значення життєвих цінностей.

Свідченням цього стали і матеріали, надіслані органами управління освітою Великоберезнянського, Виноградівського, Міжгірського, Перечинського, Рахівського і Тячівського районів, а також Перечинської і Тячівської міських об’єднаних територіальних громад, які ми представляємо на четвертій сторінці репортажу про цьогорічний фестиваль-конкурс.

Зокрема, фотоматеріали дають можливість простежити, якими різними ми є, і водночас, як багато спільного нас об’єднує. Ми багаті на традиції святкування Великодня. При цьому кожній місцевості притаманні свої уподобання у виборі кольорів, символів, матеріалів у виготовленні атрибутів одного з найбільш очікуваного свята усіх українців. І це чітко демонструють мешканці гірських і низинних районів Закарпаття під час створення писанки, вишивання рушників тощо.

Побачити, чи пишуться, як і раніше, писанки, які нові техніки освоюють наші сучасники можна на прикладі Великоберезнянщини (переглянути відео, переглянути відео) .

А як можна творчо, оригінально, з почуттям гумору і збереженням мовного колориту підійти до поєднання традицій давнини і сучасності демонструє колектив Білинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Рахівської районної ради. Зокрема, ідею Марії Старицької відтворити весільний обряд, учасниками якого є писанки, озвучив Назар Шушман, учень 3–Б класу зазначеної школи.

Отже, закарпатці уміють свято зберігати традиції наших бабусь, передавати їх у родинному колі від покоління до покоління і при цьому навіть у повсякденні знаходити можливості для креативу.

Тому віримо, що з нинішньої ситуації ми вийдемо ще сильнішими, усвідомивши глибину всіх звичайних речей і цінність здоров’я і життя.

Переглядаючи запропоновані матеріали, згадайте про тих, хто поруч, про тих, хто з любов’ю творив цей писанковий дивосвіт. Пам’ятаймо, що дарувати один одному радість – це мистецтво і потреба, яка нас самих робить кращими, добрішими, людянішими. 

 

14-04-2020