„Ні! Я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…”

25 лютого українське суспільство та світова спільнота відзначає 150-річчя від дня народження видатної української поетеси, драматурга, громадського діяча, перекладача,  знавця фольклору  Лесі Українки.

„Сьогодні європейська культура доходить до певних речей, які Лариса Косач заявила на початку ХХ століття. І без неї історія європейської літератури ХХ століття, звичайно, не просто не повна, а зяє здоровенною дірою, тому що це справді письменниця першої величини”, – упевнена письменниця Оксана Забужко. На її переконання, саме Леся Українка „видала українцям паспорт, що ми – культурна нація”.

Із нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки протягом 2021 року відбудеться серія різнопланових заходів, але сьогодні, у день її народження, в закладах освіти області проведено тематичні виставки, лекції, мистецькі конкурси, присвячені творчій і культурно-громадській діяльності Доньки Прометея. В Українському домі з нагоди ювілею відкрито Мистецький проєкт „Леся Українка: 150 імен”.

За задумом організаторів, проєкт більш повно розкриє  основні віхи життя і творчості письменниці на тлі культурних і політичних подій у світі, допоможе глибше осмислити її значимість для становлення української нації, розвитку літератури, у відстоюванні державницьких інтересів тощо.

Ще одне завдання – розкрити сутність імен, якими називають Ларису Петрівну Косач-Квітку, більш знану як Леся Українка. Адже насправді в поетки і драматургині значно більше „імен”: „перша українська феміністка”, „мавка української поезії”, „femme modern”, „Блакитна троянда”, „велика мрійниця֊”, „Wonder Woman із дитячих книг”, „Лілея”, „Вoule vagabonde”, „Віла”, „Саламандра”, „Зея”... .

Ми уже повідомляли про участь вихованців Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості „ПАДІЮН” у Всеукраїнському артчеленджі „Слово, чому ти не твердая криця!” з кліпом реп-біографії української поетеси. Нині в Комунальному закладі „Закарпатська обласна наукова універсальна бібліотека ім. Ф. Потушняка” Закарпатської обласної ради з участю учнівської та студентської молоді відбудеться поетичний вечір із нагоди ювілею письменниці, заплановано ще ряд цікавих заходів.

Долучаючись до інформаційної кампанії, спрямованої на популяризацію творчості Лесі Українки, висвітлення подій її життя, пропонуємо добірку цікавих фактів про письменницю, опублікованих Українським інститутом національної пам’яті:

1. Лариса Косач-Квітка (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському. Родина мала шестеро дітей. Лариса була другою. Із старшим на півтора року братом Михайлом були нерозлийвода, за що двійко дістало прізвисько „Мишолосіє” (в дитинстві Ларису називали Лосею). Вона мала також сестер Ольгу, Оксану, Ізидору та брата Миколу.
2. Була винятково обдарованою. У чотири роки дівчинка самостійно читала, у п’ять освоїла гру на фортепіано, в шість – майстерно вишивала, а у дев’ять написала перший вірш „Надія” під враженням від засудження тітки Єлі (батькової сестри Олени) на заслання до Сибіру за участь у революційному русі. У 12 років переклала Гоголівські „Вечори на хуторі біля Диканьки”.
3. Не закінчила ні гімназій, ні університетів, навчалася дистанційно – вдома за програмою матері, під опікою дядька Михайла Драгоманова і брата, а також репетиторів, які допомагали опанувати музику і живопис. У 1885 році з Києва до Колодяжного спеціально для Лесі привезли музичний інструмент фірми „Мекленбург”, який назвали „Лесиним”. Однак у 10 років у дівчинки діагностували туберкульоз кісток. Місяці вона проводила із загіпсованими руками, після операції з видалення вражених хворобою кісток її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано. Правда, від музичної кар’єри довелося відмовитися. Так само, як і від малярства. Сьогодні мало хто знає, що Леся Українка подавала надії як перша жінка-мариністка. На жаль, до сьогодні збереглася лише одна її картина.  
4. Велика поліглотка. Знала українську, російську, польську, болгарську, давньогрецьку, латинську, англійську, німецьку, французьку та італійську мови. Вивчила їх, щоб читати твори в оригіналі та перекладати для українського читача, в тому числі античних авторів. Послуговуючись науковими перекладами і дослідженнями французьких і німецьких сходознавців, переклала з давньоєгипетської, давньоіндійської, староіранської, вавилонської, ассирійської, давньоєврейської літератур тексти до підручника „Стародавня історія східних народів”. Його писала упродовж 1890–1891 років для навчання молодшої сестри Ольги. Ольга й видала книгу 1918 року в Катеринославі (тепер Дніпро). Для впровадження української літератури в російське середовище перекладала українські твори російською мовою.  
5. Псевдонімом „Леся Українка” підписала перший надрукований вірш „Конвалія” у львівському часописі „Зоря” (1884). Вважають, що цей псевдонім юна поетеса взяла від дядькового „Українець”. Проте є ще одна версія – ім’я мало вказувати читачам Галичини, що автор походить із Великої України. Поетичний доробок Лесі Українки становить більше 250 віршів і 12 ліричних та ліро-епічних поем. У прозі працювала в малих жанрах: понад 20 оповідань, образків, нарисів; ще майже стільки лишилося у фрагментах і планах. У драматичному спадку переважають біблійні та античні образи і сюжети. Створила цілий новий світ драматургії. Усього з-під пера авторки вийшло 24 драматичні твори.
6. Леся Українка була надзвичайно працездатною. Свою „Лісову пісню” написала за 12 днів. А поему „Одержима” – за одну ніч, перебуваючи біля ліжка помираючого Сергія Мержинського. Загалом повне зібрання творів Лесі Українки становить 14 томів. Найперша ж збірка „На крилах пісень” побачила світ у березні 1893 року у Львові за сприяння Івана Франка – наклад книги тоді був лише 500 примірників.
7. Усе життя цікавилася фольклором. Сама була його визначним носієм – знала майже 500 народних пісень, особливо любила веснянки, щедрівки, весільні та обжинкові пісні, казки, загадки і приповідки. Цікавий факт: 1908 року Леся Українка виділила із власних статків 300 рублів для Філарета Колесси. Завдяки цьому внеску він зміг записати багато дум для фундаментального видання.
8. Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в Грузії. Через тиждень домовину залізницею доправили до Києва. Похорон відбувся наступного дня. Процесію від вокзалу до Байкового цвинтаря супроводжували жандарми, які скеровували ходу бічними вулицями. Було заборонено співи, промови, навіть нести в руках квіти й вінки, з яких зрізали стрічки із написами. Поховали Лесю Українку біля брата і батька. 
9. Пам’ятники Лесі Українці є в Києві, Луцьку, Ковелі, Новограді-Волинському, а також в Торонто, Клівленді, Батумі, Саскатуні, Телаві та багатьох інших містах світу. За значний внесок Лесі Українки в українську літературу, її ім’ям у 1970 році назвали астероїд – „2616 Леся”.
10. Леся Українка ввела в українську мову такі слова, як „напровесні” та „промінь”. А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя слову „мистецтво”. З її легкої руки в нашій мові прижилися також „переможець”, „палкий” та інші слова.