Коли у 1919 році постала ідея соборності, тоді лише йшлося про прагнення об’єднати українські землі в межах однієї держави. Сьогодні ж соборність — про усвідомлений вибір, який українці підтверджують щодня. Бути разом. Мати спільну державу. Брати відповідальність за її майбутнє.
Акт Злуки став спробою зібрати країну в умовах війни, тиску й невизначеності. Він не зняв усіх суперечностей, але окреслив напрям — до єдності як політичної та ціннісної основи держави.
Спроби роз’єднати Україну — давня й послідовна політика росії. Території, ідентичність, пам’ять, освіта, культура — усе це зони постійної атаки. Саме тому питання єдності сьогодні має не символічне, а практичне значення. І сьогодні наша соборність проявляється в діях: у здатності тримати зв’язок між регіонами, підтримувати одне одного, зберігати мову, культуру й сенси.
Соборність — це щоденна робота суспільства й держави. Це рішення залишатися у спільному полі відповідальності.
І розуміння того, що майбутнє країни формується разом — у конкретних вчинках і спільних діях.
За матеріалами Міністерства освіти і науки України