Зелений освітній простір: як школа в Рахові робить ідею реальністю

Учителька з Рахова Світлана Слюсарчук цьогоріч уперше взяла участь у проєкті “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді” від Британської ради. Пройшовши навчання, вона повернулась додому, щоб “розкрутити” активне життя і спонукати мешканців міста покращувати навколишній простір.

Пані Світлана розповіла “Новій українській школі”, де взяти сто тисяч гривень на зелений освітній простір, який вже скоро з’явиться у дворі її школі, і які страхи необхідно для цього подолати.

Світлана Слюсарчук – учителька із 24-річним досвідом і голова районного методоб’єднання. Каже, що, не дивлячись на те, що вона комунікабельна, має активну громадянську позицію та, до того ж, викладає історію і “Громадянську освіту”, завжди думала, що участь у проєктах – не для неї: “Здавалося, що це щось далеке, на це треба багато часу, і, ймовірно, я цього не зможу”.

Проєкт від Британської ради і один з її напрямів – “Активні Громадяни” – побачила в інтеренеті її колега. “Хоча я ніколи не брала участі ні в чому подібному, тут чомусь подумала, що я ще не в такому віці, щоб не спробувати. Ідея мені сподобалася. Тим більше, що в нас ще немає ОТГ”, – розповідає вчителька.

Мета цього проєкту – згуртувати громаду, дати їй інструменти та спонукати впроваджувати позитивні зміни.

Пані Світлана не очікувала, що їй так легко “піде” участь у проєкті. Перш ніж взятися за зміни у своїй громаді, вона, як і інші учасники, відвідала тренінги. Вони відбувались у два етапи: перший, п’ятиденний, – в Ірпені. Другий, чотириденний, – у Києві.

“В Ірпені ми мали ідентифікувати себе: хто я? Хто я у навколишньому середовищі, у громаді? Від чого готова відмовитися, чим пожертвувати? Наприклад, власний час для когось. Час – це ж гроші. Чи готові ми пожертвувати ним безкоштовно? Чи готові пожертвувати родинним часом для громади? Ми це все проговорювали. Це дало змогу задумуватися про те, що ми робимо, і переоцінити себе. 

Також нам показували вправи, які ми можемо застосовувати не тільки у громаді, а й у школі. Наприклад, ми об’єднувалися в команди і готували борщ (у паперовому варіанті). Тепер я так само хочу з батьками учнів сформулювати основні ідеї і принципи формування їхніх дітей. Зрозуміти, які компоненти нам, учителям і батькам, потрібно зібрати, щоб виховати соціалізовану людину, адаптовану до сучасних умов”.

На цих тренінгах учасників вчили, як співпрацювати у громаді, створювати і реалізовувати проєкти, впроваджувати соціально потрібну і довготривалу ідею. По поверненні додому, учасники проводили локальні тренінги (у школі Світлани їх було чотири) для колег і активних громадян. Світлана каже, залучити людей було неважко, бо всі добре знаються.

Тренінги проходили в два етапи: п’ятиденний в Ірпені та чотириденний у Києві

На тренінг Світлани, серед інших, приходили заступник мера, юрист міської ради, вчителі з міста і району, представники спортклубу і будинку культури.

“У нас була така активність: ми будували вежу з зефіру і спагетті. І саме на нашому тренінгу я побачила найвищу. А все чому? Бо зазвичай беруть за основу чотирикутник, а у нас була вчителька математики, яка знає, що трикутник надійніший.

І ось це показало, що кожна людина може згенерувати ідею, яка підштовхне інших. Що кожна ідея цінна. Ось так ми вчилися працювати разом, будувати спільну вежу, щоб усі ми були на вершині і відчувати радість”.

У працівників будинку культури після тренінгу з’явилася ідея зробити культурний осередок для молоді.

Загалом охочих відвідати тренінги було так багато, що довелося обіцяти провести ще.

ВІД НАВЧАННЯ ДО ІДЕЙ ДВОХ ПРОЄКТІВ

“У нас найбільша школа у Рахові – близько тисячі учнів. Нам не вистачає приміщень. Тож у директора була ідея – створити на занедбаній пришкільній ділянці зелений клас. У теплу пору ми б могли проводити там уроки екології, природознавства, запрошувати гостей”, – ділиться Світлана.

І додає: “Про цю ідею ми знали, але не знали, як зробити так, щоб люди її зрозуміли і допомогли: фінансово і фізично”.

Саме цього, за словами вчительки, її навчали на тренінгах – об’єднувати людей та залучати до спільних дій. Так вони з колегою (вчителькою зарубіжної літератури) зуміли перетворити ідею на проєкт. Співпраця з Британською Радою передбачає, що учасники тренінгів можуть подавати свої проєкти на конкурс і в разі виграшу – отримувати 15 тисяч гривень на реалізацію.

Рахівський проєкт підтримали. У їхньому випадку фінансування Британської Ради покриє частину витрат, адже загалом на реалізацію проєкту потрібно більше коштів.

Склавши кошторис, учителі побачили, що потрібно 100 тисяч гривень. Серед усього розрахувати витрати – було найскладнішим завданням.

За планом, зелений освітній простір вміщатиме 40-45 дітей. Разом із батьками і старшокласниками школа хоче оновити старі стільці і парти. Також Карпатський біосферний заповідник допоможе з насадженнями, лісове господарство – з матеріалами.

“Там працюють багато батьків учнів. Тож я подумала, що вони зможуть і захочуть нам допомогти, – розповідає Світлана. – У нас також буде бруківка, ми пошиємо подушки для сидіння. Хочеться створити атмосферу не тільки для комфортного навчання, але й щоб дітям хотілося бачити щось нове. Щоб до навчання був нестандартний підхід”.

Зелений шкільний простір мав запрацювати в березні, але через карантин – терміни змінилися.

За словами вчительки, до участі в проєкті Британської Ради вони б боялися звернутися по допомогу до підприємств.

“Тому я хочу порадити: завжди вірте в себе. Пробуйте невідоме. Насправді ми дуже багато можемо”.

Успіх надихнув школу на ще одну ідею – переробити занедбане приміщення в старому корпусі під освітній кабінет. Вчителі вже планують проєкт, щоб подати на наступну хвилю від Британської Ради.

За матеріалами сайту Нова українська школа